/Files/images/tsb/герб.jpg

Ки́ївський райо́н— один із 9 районів міста Харкова, розташований у північно-східній частині міста. У районі є 15 парків і скверів, гідропарк, частина лісопарку. По території району протікає ріка Харків з Журавлівським водоймищем.

Київський район можна назвати унікальною історичною пам'яткою міста, оскільки тут збереглося майже 60% культурної спадщини Харкова: 364 пам'ятки історії та культури, 226 пам'яток містобудування і архітектури, дві пам'ятки археології: поселення скіфського періоду (черняхівсько-салтівська культура) і два курганних могильника (IV-II століття до нашої ери) у селищі Велика Данилівка.

Найстаріша частина району, Журавлівка, виникла в середині 17 століття. Вулиця Шевченка існувала вже тоді, хоча називалася Білгородським шляхом. Тоді ж почалося заселення Нагірної, північної частини міста. Забудовувалася вона дуже поволі, і в кінці 18 століття закінчувалася біля Театрального майдану.

Тривалий час північною межею району була Мироносицька церква і кладовище (нині сквер Перемоги). У 1840 р. тут зосередилася торгівля хлібом, у зв'язку з чим Мироносицький майдан стали називати Хлібним.

Через декілька років на Сумській з'явилася низка невеликих промислових закладів. Всі вони розташовувалися на відрізку між Театральним та Мироносицьким майданами. Наприкінці 18 століття в Харкові з'являється перша мануфактура. На вул. Скрипника знаходилися кар'єри із добування глини і цегляні заводи, на вул. Громадянській — невеликі горілчаний, масляно-барвний і пивоварний заводи.

У 1805 р. іноземні майстри і викладачі Харківського імператорського університету першими починають заселяти вул. Пушкінську (Німецьку). В 60-тих роках почався розпродаж під будівельні ділянки пустиря, розташованого за Мироносицьким майданом. Упродовж 10 років між Сумською і Пушкінською з'явилися житлові квартали. Значне будівництво все ж таки почалося з відкриттям Технологічного інституту (Національний технічний університет «ХПІ») у 1885 р. В ті роки в ньому навчалося 500 студентів — майбутні технічні кадри для Донецько-Криворізького промислового району, а сьогодні — 15 тисяч.

Найприкметніше явище другої половини 19 століття — стрімке зростання промислових підприємств, що випускали найрізноманітнішу продукцію. Стара друкарня 1873 р. сьогодні — Книжкова фабрика ім. М. В. Фрунзе; «Парова фабрика хіміко-фармацевтичних і галенових препаратів»" (1907 р.) — Фармацевтична фірма «Здоров'я»; Суконна фабрика «Червона нитка» (1915 р.)

Розвиток у Харкові промисловості, науки, медицини не позначилося на умовах мешкання городян. Були забудовані банками, прибутковими будинками, багатими особняками нинішні площа Конституції, вулиці Сумська, Чернишевська, Пушкінська, Мироносицька, Дарвіна тощо.

У Нагірному районі в 1871 р. з'явилися перші газові ліхтарі, які пізніше замінили на електричні. 1882 р. в Харкові пустили першу конку, але тільки в 1910 р. замостили вул. Пушкінську і проклали по ній трамвайну лінію.

Зростання економіки також супроводжувалося збільшенням числа установ охорони здоров'я, освіти і культури. 1870 р. була відкрита жіноча недільна школа відомого українського педагога-просвітителя Христини Алчевської, в якій навчалися 500–700 учениць. Школа мала велику бібліотеку і музей наукових допомог. 1896 р. на Журавлівці була відкрита «Четверта народна безкоштовна бібліотека-читальня Харківського суспільства письменності».

Кiлькiсть переглядiв: 1282